Нас відвідали:

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні154
mod_vvisit_counterВчора296
mod_vvisit_counterЦього тижня751
mod_vvisit_counterМинулого тижня1104
mod_vvisit_counterЦього місяця1296
mod_vvisit_counterМинулого місяця3469
mod_vvisit_counterЗа весь час156759
Заходьте до нас:)
PDF Друк e-mail

Ходити, щоб не хворіти

Тридцять років тому люди вирушали у справах пішки. Дорослі – на роботу або в магазин. Діти, особливо в сільській місцевості, ходили в школу за багато кілометрів. І це вважалося нормою. А ми? У найближчий магазин їдемо на машині. Готові простояти (просидіти) півгодини, щоб проїхати на громадському транспорті одну зупинку. Затори на дорозі стали невід’ємною частиною міського пейзажу.

 


Часто профілактично-оздоровчий ефект фізичного тренування пов’язують з використанням циклічних вправ: біг, їзда на велосипеді, ходьба на лижаж. Але чому так мало уваги приділяють такому простому, доступному й ефективному виду оздоровлення, яким є природній рух – ходьба. У ходьбі бере участь все тіло. З 639 м'язів нашого тіла 400 беруть участь в ходьбі. На відміну від інших фізичних вправ у ходьбі ритмічно чергуються напруга і розслаблення. При правильній ходьбі м'язи однієї ноги напружуються, у той час як на іншій вони відпочивають. Відбувається плавний рух без втрат енергії.

Під час ходьби тренуються м’язи, серцево-судинна та дихальна системи. Це допомагає зняти напруження, заспокоїти нервову систему. Оздоровчий вплив ходьби полягає в підвищенні скорочувальної здатності міокарда, збільшенні діастолічного об'эму серця і венозного повертання крові до серця.

Ходьба як здоров'язберігаючий засіб булла внесеена в медичні трактати ще в IVст. До н.е..діоклес радив здійснювати перед сходом сонця прогулянки 1- 2 км. Філософ Сократ ходив пішки по 2 – 3 години щоранку.

Оздоровчий ефект від ходьби може бути досягнутий у будь-якому віці. Головне ходити правильно. Ще одна вимого – поступовість зростання тренувального навантаження, що забезпечує пристосування до нього організму. Правильне навчання ходьбі ґрунтується на знанні вікових особливостей дітей, рівня розвитку рухів і рухових якостей - швидкості, спритності, витривалості. При навчанні малюків найбільш ефективний показ рухів. Неточні і часом незрозумілі вказівки дорослого відволікають, плутають дитину, примушують її звертати зайву увагу на якесь одне рух, порушують вже наявну у неї координацію. Наприклад, вказівка ​​дорослого «Сильніше рухайте руками» призводить до того, що енергійні розмахування руками викликають різку постановку ноги на опору, діти починають тупати, йдуть важко. Демонструючи ходьбу, дорослий повинен сам йти природним і легким кроком, не підкреслюючи енергійний мах руками, не роблячи широких кроків, не перебільшуючи гарну поставу. Позитивний ефект у навчанні ходьбі може бути досягнутий і в тому випадку, якщо дітям молодшого віку правильно демонструє ходьбу  старша дитина.

Для підтримки гарного емоційного настрою дітей слід варіювати завдання в ходьбі: вносити ігрові елементи, міняти напрям або темп ходьби, чергувати види ходьби, поєднувати її з іншими рухами – переступанням, підлізанням, підскоками та ін. Не слід прагнути, щоб діти під час ходьби збільшували довжину кроку або темп пересування. Цим порушується ритм, рівномірність, природність рухів, розбудовується координація. Довжина кроків при ходьбі зростає поступово і залежить від зростання дітей. Дитина невеликого зросту, як правило, йде більш дрібними і частими кроками, ніж її високий одноліток. Для дітей – початківців в оздоровчій ходьбі, необхідна рівна і достатньо тверда поверхня – підлога, утрамбована доріжка – без підйомів і спусків, так як малюки ще не можуть пригальмувати на спусках. Дво-трирічні діти вже вільно ходять по піщаних і трав'яних доріжках, сходять з невеликою пологої гірки. Старшим дітям можна запропонувати пройти по кам'янистих доріжках або стежках, які мають виступаюче коріння дерев, або піднятися на круту гору і спуститися з неї. З метою профілактики плоскостопості, для правильного формування склепіння стопи застосовується ходьба по гальці, рейкам або паличкам, покладеним на підлогу так, щоб на них припадала середина стопи. По можливості потрібно частіше пропонувати дітям ходити влітку босоніж. Використовуючи ходьбу на місцевості, діти засвоюють, що залежно від умов змінюється довжина кроку – невеликими кроками ходять по піску, в гору; широким кроком – по рівному місцю, пологому схилу.

 

  Joomla 1.5 free design